(вимог тощо)

1) жорсткість, суворість

2) pl суворе поводження

3) жорсткість (вимог тощо)

4) ретельність, скрупульозність

5) простота, невибагливість (стилю тощо)

6) суворість (клімату, погоди)

7) серйозність, небезпечність (хвороби тощо)

8) глибина, гострота (почуттів)

9) складність, трудність, тяжкість (випробування)

10) запеклість (боїв тощо)

11) уїдливість, саркастичність

12) pl різкі критичні зауваження

* * *

1) строгість, суворість; pl строге поводження

2) твердість (дисципліни, вимог)

3) старанність, скрупульозність (опитування, дослідження)

4) простота, строгість (стилю, одягу)

5) суворість (клімату, погоди)

6) серйозність, тяжкість, небезпека (хвороби, поранення)

7) глибина, гострота ( почуттів)

8) труднощі, тяжкість, важкість (випробування, перевірки)

9) запеклість (боїв, сутичок)

10) уїдливість, саркастичність; звич pl різкі ( критичні) зауваження

1) надмірність, непомірність (вимог тощо)

2) беззаконня; провина; гріх

3) дивацтво

* * *

1) живий

2) жвавий; діяльний, енергійний, сповнений сил

3) життєвий, актуальний, важливий

4) реальний, справжній, невигаданий

5) що горить; незгаслий

6) діючий; не використаний; що не вибухнув; заряджений, бойовий

7) яскравий, нетьмяний (про колір)

8) чистий (про повітря)

9) змінний, мінливий

10) ел. під напругою

11) друк. готовий для друку

12) рад. що передається безпосередньо в ефір (без попереднього запису на плівку)

13) телеб. що передається безпосередньо з місця події (без попереднього запису на кіноплівку)

1) жити; існувати

2) мешкати, проживати

3) витримувати, не гинути; не псуватися

4) залишатися у віках (у пам'яті)

5) харчуватися, годуватися, живитися (чимсь — on, upon)

6) жити певним коштом; вести певний спосіб життя

* * *

1) жити; існувати; вести який-небудь спосіб життя

2) мешкати

3) витримувати, не гинути, не псуватися; ( through) перетерпіти, пережити; жити, залишатися у пам'яті, у віках ( часто to live on)

4) (on, upon) харчуватися ( чим-небудь); жити ( на які-небудь кошти)

5) ( off) жити на чиєму-небудь утриманні

6) здійснювати, втілювати

7) миритися ( з чим-небудь); терпіти

1) живий

2) палаючий, невгаслий; діючий; невикористаний; який не вибухнув; заряджений

3) живий, енергійний, сповнений сил; актуальний, важливий, життєвий

4) справжній, реальний, невигаданий

5) проточний ( про воду); чистий ( про повітря)

6) яскравий, нетьмяний ( про колір)

7) пoлiгp. який підлягає набору

8) гipн. природний, нерозроблений; натуральний

9) cпopт. який знаходиться у грі ( про м'яч)

10) радіо, тб. який транслюється з місця дії (про концерт, спектакль); прямий ( про передачу)

n; = exorbitancy

ОБОВ'ЯЗОК - одна з основних категорій етики і моральної свідомості; моральне зобов'язання окремого індивіда, групи осіб, класу, народу та ін., що постає для них як конкретне практичне завдання. О. - внутрішня настанова людини чинити у відповідності до певних моральних норм і цінностей, що існують у суспільстві; така позитивна ціннісна орієнтація, котра не може здійснюватися без елементу самопримусу, вольового зусилля. Тому виконання О. передбачає наявність свободи волі. Дія, здійснювана під зовнішнім примусом або в результаті насильства, не має етичного значення М. оральний О. необхідно відрізняти від різноманітних суспільних вимог - виробничих, громадських та ін. (професійний О., військовий О. тощо). О. моральний орієнтований на цінність особистості, безумовну повагу до людської гідності, утвердження гуманності. Саме ця відмінність емпіричних, морально-санкціонованих суспільних вимог і власне морального О. особистості інколи породжує внутрішній конфлікт, вирішити який може лише сама людина як відповідальний суб'єкт свого морального вибору. В історії етики і моралі тлумачення природи і походження 0. - одна з найскладніших проблем. Основа і джерело О. пов'язувались з тим чи іншим розумінням моральної необхідності і вбачались: у Божих заповідях, апріорному моральному законі (категоричному імперативі), космічних законах, людській природі, прагненні людини до насолоди або щастя, суспільних настановах та ін. На розуміння морального О. суттєвий вплив справляла також відповідь на питання про те, хто або що визначає, зрештою, його зміст: Бог, "Божественний розум" (неопротестантизм, неотомізм), суспільство (соціально-апробативні теорії), совість (Фіхте), моральне почуття (теорія морального почуття) тощо. Питання про межі 0. також тлумачиться неоднозначно. Так, представники деонтологічного інтуїтивізму вважали важливим для виконання 0. лише саму дію, а не мотиви, якими керується людина. Представники теорії морального добра, навпаки, вирішальне значення надають характерові мотиву. Як духовно-моральний феномен суспільного життя О. має конкретно-історичний характер. Кожна епоха, соціальна група, релігійна чи етнічна спільнота мають своє уявлення про О., яке складається в рамках тієї чи іншої культури з притаманними їй цінностями. Загальні моральні вимоги здатне виробляти лише суспільство у цілому на основі колективного історичного досвіду людей. Вирішення проблеми морального О. стосовно тієї чи іншої конкретної ситуації - особиста справа окремої людини. Кожна людина повинна не лише усвідомлювати об'єктивний зміст О., а й нести відповідальність перед своєю совістю, в якій, у кінцевому підсумку, зосереджується онтологічний аспект її моральних зобов'язань. О. передбачає як усвідомлення мотивів поведінки, так і опертя на моральні почуття. Усвідомлення 0. допомагає людині подолати розрив між тим, що є, і тим, що повинно бути; тому виконання О. може бути пов'язане із запереченням певних моральних норм і цінностей. Кардинальні зміни у світогляді сучасної людини спричинюють появу протилежних етико-філософських висновків стосовно умов її нинішнього буття взагалі і проблеми морального О. зокрема. Такими є, з одного боку, переконання багатьох сучасних філософів щодо принципової неможливості формування універсальних основ морального О., з іншого - активний пошук його нових засад, що включають імперативи такої діяльності, яка не була б руйнівною для можливостей життя в майбутньому (Йонас), забезпечувала б виживання людського роду як "реальної комунікативної спільноти" (Апель).

1) вивантаження, розвантаження; виконання ( обов'язків тощо); виправдання; відправлення; відновлення у правах ( неспроможного боржника); звільнення (з посади, армії, ув'язнення); розписка; клопотання про залік вимог; погашення, сплата ( боргу); припинення ( зобов'язання); реабілітація ( підсудного)

2) вивантажувати, розвантажувати; виконувати ( обов'язки тощо); задовольняти ( вимогу тощо); звільняти (від подальшого відбування покарання, обов'язків, відповідальності, з-під варти, з ув'язнення, армії тощо); погашати ( борг); припиняти ( зобов'язання); реабілітувати ( підсудного); розпускати; скасовувати, анулювати; сплачувати ( борг)

•

- discharge duties

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ - процес зародження і розвитку філософських знань; наукова галузь, що вивчає історію філософського мислення. Зародження філософських ідей в культурі Китаю, Індії, країн Близького Сходу і Стародавньої Греції дослідники датують поч. - серед І. тис. до н. е. З цього часу починається відлік історії філософії як процесу. Перші спроби зібрання свідчень про знання, здобуті в результаті філософської рефлексії, здійснюються в культурі Стародавнього Сходу й Єгипту. Більш спеціалізовано осмислення процесу розвитку філософської думки розпочинається в античності Аристотелем й грецьк. доксографами (Теофраст,Діоген Лаертський, Секст Емпірик). їх творчість започатковує розвиток І. Ф. як наукової дисципліни. В II - III ст. здійснюється перехід від опису і класифікації філософських текстів, - чим переважно обмежувався підхід доксографів, - до екзегези, коментування, витлумачення їх. Початок цьому етапові в розвитку І. ф. було покладено в Александрійській школі, на здобутки якої спираються представники історико-філософської науки доби Середньовіччя, що осмислюють переважно досвід античної філософії (Юстін Філософ, Іполіт, Тома Аквінський та ін.) С. уттєвий внесок в історико-філософське вивчення античної спадщини належить араб, вченим. Першим значним араб, істориком філософії був Шахрастані (XII ст.), твір якого "Релігійні секти та філософські школи" являє одну з ранніх спроб викладу всесвітньої І. ф. Аналогічний твір в Європі належить учневі Дунса Скота - Берлі ("Книга про життя і нрави давніх філософів і поетів", близько 1330 р.). Інтерес до осмислення античної філософської спадщини, філологічної критики й перекладу творів Платона, Аристотеля, Цицерона, Лукреція, Плотіна, Прокла та ін. визначає спрямованість історико-філософських досліджень доби Відродження. Переважні зусилля дослідників у цей час спрямовані на розробку фактографічного рівня історикофілософської науки (Йоанн Баптист Буонасеньї "Листи про знаменитіші секти філософів та їх відмінності між собою" (1458); Фриз "Хронологічна бібліотека класичних філософів" (1592). Суттєвий поворот до поглиблення методології історико-філософського дослідження здійснюється в XVII ст. (Бекон, Бейль) й наступному XVIII ст. (Бруккер "Критична історія філософії від створення світу до нашого часу" (1742 - 1744), Теннеман "Історія філософії" (1798 - 1819), Аст "Нарис історії філософії" (1807) та ін.) А. ктивізація історико-філософських досліджень в XVII - XVIII ст. створила передумови для переходу на новий етап розвитку, що позначений зверненням від методичної рефлексії до власне методологічного, теоретичного обґрунтування І.ф. Стимулом для такого переходу стала "критична філософія" Канта. Власне, підсумком, першим результатом його є історико-філософська концепція Гегеля С. уть гегелівської концепції - в обґрунтуванні погляду на І. ф. як закономірний процес розвитку, де всі філософські системи необхідно пов'язані одна з одною. Послідовність філософських систем обумовлена внутрішньою логікою виведення філософської ідеї. Кожна філософська система не зникає в історії, зберігаючись як момент єдиного цілого. Являючи специфічний вираз абсолютного, філософська система, згідно з Гегелем, належить своєму часові. Вона є "думкою своєї епохи", виражаючи її дух. Подальший поступ історико-філософської науки переважно спрямований на розвиток і подолання недоліків, властивих гегелівській концепції І. ф. У зв'язку з цим здійснюються спроби уточнити розуміння суб'єкта філософського розвитку. Якщо Гегель розглядав І. ф. як процес самопізнання абсолютного духа, то в концепціях кін. XIX - XX ст. реальним суб'єктом філософування вважається індивід (філософія життя, екзистенціалізм), суспільні класи (марксизм), нації (націоналізм) тощо. Всупереч гегелівському уявленню про І. ф. як однолінійно спрямований процес прогресивного розвитку, обґрунтовуються підходи, згідно з яким І. ф. являє плюралістичну сукупність самоцінних філософських систем (постмодернізм), аналізується діалогічний зв'язок між окремими системами як спосіб реального буття філософії (філософія діалогу, комунікативна філософія). Спеціально досліджуються процедури історикофілософського витлумачення тексту (герменевтика). Об'єктом дослідження І. ф. є тексти, що містять відображення філософськи значимих ідей, наявних у культурі. Загальна сукупність їх утворює зміст філософської культури суспільства на певному етапі його розвитку. Особливість предмета історико-філософської науки зумовлена специфікою співвідношення І. ф. із власне філософією. Філософія є не лише предметом історикофілософського вивчення, вона включає І. ф. як свій органічний компонент, завдяки якому здійснюється самопізнання й саморозвиток філософії. І.ф. як галузь наукового дослідження являє складне структурне утворення, що реалізує свої завдання на фактографічному, теоретичному та історіографічному рівнях. У процесі вивчення об'єкта історико-філософського дослідження здійснюється аналіз передумов його виникнення (генетичний аналіз), сутності (есенціональний аналіз) і особливостей функціонування філософських ідей в історії культури (функціональний аналіз). Історико-філософське дослідження здійснюється з огляду вимог логічного аспекту (де досліджується внутрішня логіка розгортання філософської ідеї в історії), соціологічного (досліджуване явище розглядається як результат діяльності філософських і нефілософських спільнот - філософські школи, напрями, течії, соціальні класи, нації тощо) та культурологічного аспекту (рух філософських ідей розглядається в контексті історії культури, в якій ідеї формуються й зазнають певних трансформацій в процесі функціонування). В межах, передусім, культурологічного аспекту здійснюється дослідження історії національної філософії як духовної квінтесенції культури певного народу. Історико-філософські дослідження особливо активізуються на кризових етапах історії, коли нагальною стає потреба переосмислення нагромадженого досвіду з огляду нових завдань філософського осягнення дійсності. Цим пояснюється зростання ролі історикофілософської науки на нинішньому етапі розвитку людства, зважаючи на корінні зміни, що відбуваються на поч. III тис З. добуття Україною державної незалежності фундаментально вплинуло на активізацію досліджень в галузі історії укр. філософії, суттєво розширило коло досліджуваних проблем, надало поштовху осмисленню й застосуванню як традиційних для укр. філософії, так і нових методологічних парадигм. Зародження укр. філософії охоплює тривалий період від V по IX ст. Воно тісно пов'язане з розвитком міфологічних уявлень давньоукр. племен. Середньовічний період розвитку укр. філософії починається від Княжої доби (XI - XIII ст.) і триває до серед. XIV ст.; він репрезентується філософськими ідеями (джерелом яких була філософія патристики, насамперед, східної), що утворили підґрунтя нефілософської (релігійної, мистецької) творчості, політичної діяльності тощо. Від серед. XIV ст. до кін. XVII ст. тривав ранньоновітній період в історії укр. думки, що характеризувався розвитком ренесансно-гуманістичних, реформаційних ідей, а також бароковою схоластикою в її православній версії. Від останньої започатковується професійна укр. філософія. Новітній період розвитку укр. філософії (XVIII - XIX ст.) пов'язаний із Просвітництвом, релігійною філософією, преромантичними і романтичними тенденціями, рецепцією нім. ідеалізму (Канта, Гегеля, Фіхте, Шеллінга), філософією мови (з опертям на ідеї Гумбольдта, Лотце і Штайнталя), позитивізмом; в суспільно-політичній думці розроблялись ідеї лібералізму, консерватизму, націоналізму. В укр. філософії XX ст. (на теренах колишнього СРСР) домінувала марксистсько-ленінська філософія; в Галичині переважали семіотичні і логіко-методологічні дослідження, автори яких дотримувалися матеріалістичної, позитивістської і неотомістської орієнтації (див. Львівсько-Варшавська логіко-філософська школа). Систематичне вивчення історії укр. філософії і суспільно-політичної думки почалося у XIX ст. Воно спиралося на панівний тоді в Україні народницький світогляд, джерелом якого була романтична філософія з характерною для неї ідеалізацією простого люду і сільської культури як підґрунтя національної самобутності (див. Куліш). В дослідженнях Антоновича, Грушевського, Лесі Українки, Франка домінувала методологія і філософія Просвітництва, частково - позитивізму. Історико-філософська концепція Чижевського ґрунтується на понятті національної філософії, передбачає виклад І. ф., в тому числі й укр., в історико-культурному контексті. Вагомим внеском у вивчення історії укр. філософії, зокрема політичної філософії, є праці Лисяка-Рудницького. У радянський час історія укр. філософії розглядалась переважно як складова частина всесвітнього розвитку філософії, що відбувався у формі боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Помітним здобутком тогочасних укр. учених була підготовка тритомної "Історії філософії на Україні" (К., 1987), два томи якої були опубліковані. Незважаючи на обмеження і перешкоди, що їх створювала на шляху дослідницької праці марксистсько-ленінська методологія, вітчизняні історики філософії зробили чималий внесок у розвиток укр. історико-філософської науки, особливо щодо вивчення філософської думки Княжої доби, ренесансно-гуманістичних і реформаційних ідей, філософії барокової доби, насамперед, філософії КМА, спадщини Сковороди та видання його творів (дослідження Шинкарука, Горського, Іваньо, Нічик і очолюваної нею дослідницької групи). Нині, спираючись на різні методологічні підходи (герменевтику, структурний аналіз текстів, компаративно-історичний аналіз тощо), укр. історики філософії працюють над відтворенням цілісної картини історії укр. філософії, розуміючи її як невід'ємну частку загальноєвропейського духовного процесу, як плюралістичне поєднання різноманітних напрямів, течій, шкіл, що, взаємодіючи між собою, утворюють підвалини самобутнього побуту укр. філософії і культури (дослідження Лісового, Бадзьо, Забужко, Сирцової та ін.).

РЕФЛЕКСІЯ ( від лат. reflexio - обернення назад) - самосвідомість і самопізнання, співвідносність елементів мислення і дійсності. Першою Р. пробудженої свідомості, зафіксованою в Біблії, було те, що люди помітили - вони голі. Це дуже важлива риса, бо саме нею людина відрізняється від тварини - остання не знає сорому. Поглибленням даного спрямування думки є обернення її на весь духовний світ людини. Класичною є антична установка: "Пізнай самого себе", котра мала також зміст відходу від натурфілософії до антропології і робила індивіда головним предметом філософії. Подальший крок зробив Аристотель: дійшов найвищого поняття "мислення мислення". У своїй логіці він вперше дослідив його як систему понять і категорій, суджень, силогізмів, піддав критиці порушення логічних законів і вимог софістами і т. зв. діалектиками. В Повий час Локк переніс поняття Р. на пізнавальний процес як такий, розкрив її як джерело пізнання. Все воно походить від досвіду, а останній поділяється на два види: відчуття і Р. - внутрішнє сприйняття діяльності нашого розуму, з якої він отримує ідеї мислення, сумніву, віри, міркування тощо. Це джерело ідей людина має повністю всередині себе, і воно може бути назване внутрішнім почуттям. Вагому теорію Р. розробив Гегель. Він виділив і дослідив три загальних види Р.: Р. покладання, Р. зовнішня, Р. визначення. Покладання - це надання чому-небудь буття. Воно важливе тому, що в мисленні не можна рухатися, не визнаючи істинності того чи того положення. Зовнішня Р. називається ще обумовлювальною. Прикладами її є полярні категорії: позитивне передбачає негативне, і навпаки; так само форма і зміст, явище і сутність, конечне і безконечне тощо обумовлюють одне одного, не можна їх мислити окремо, ізольовано. Р. визначення виражається у визначеннях, розкритті властивостей предмета через відношення до інших предметів. Загальні види Р. - це форми співвідносності понять, думок, свідчення того, що вони не існують без взаємного зв'язку. Від них Гегель відрізняв більш конкретні - рефлексивні визначення. В формальній логіці і математиці звичайно наводиться одне з них і під рефлексивністю тут розуміють тотожність: А = А, або А є А. У Гегеля вона одна з багатьох: тотожність, відмінність, протилежність, суперечність, основа; до останньої належать: форма і сутність, форма і матерія, форма і зміст, також формальна, реальна і повна основа; завершуються рефлексивні визначення категорією умови: при наявності однієї або всіх умов чи обставин прихована суть, можливість переходять в існування, стають явищем. Інші групи рефлексивних визначень дають "Явище" і "Дійсність" (назви другого і третього розділів "Вчення про сутність" "Науки логіки" Гегеля, адже, на думку філософа, т. зв. сутності і є т. зв. Р.). В реальній дійсності не існує цілком ізольованих речей та істот, елементів, начал, причин тощо. Мислення розриває універсальні зв'язки, в яких вони знаходяться. Оскільки ж мислення прагне до об'єктивності, то повинно ці зв'язки відтворити в самому собі. Р. та її різновиди і є інтелектуальними засобами такого відтворення.

СОВІСТЬ - категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків; одна з форм моральної самосвідомості, через котру здійснюється осмислення, контроль, санкціонування та критичний перегляд моральних настанов людської суб'єктивності. Етимологічно поняття "С." у багатьох європейських мовах пов'язане зі значенням "спільне знання", "свідомість", що характерно і для мов слов'янських, зокрема укр. Це слово походить від архаїчного префікса "со", що має широкий спектр значень, включаючи спільність дії, і "відати" - "знати". Розвиток моральної свідомості закріпив за поняттям "С.", крім усвідомлення власного ставлення до моральних вимог суспільства, значення переживання й засвідчення особливої, змістовної позиції суб'єкта моральної діяльності. Першими серед античних філософів поставили проблему С., очевидно, Демокрит та Сократ. Аристотель положенням "Нікомахової етики" про С. - "правдивий суд доброї людини" надав європейській традиції етичних пошуків певного забарвлення. Так, Кант розмірковує про "внутрішнє судилище" С. у випадку, коли людина порушує моральний закон - відступає від вимог категоричного імперативу. Разом з цим стає очевидним тісний зв'язок С. з обов'язком, а через нього - з добром і благом. С. як переживання самооцінки є можливою тільки на основі знання норм суспільної моралі, що стали внутрішнім переконанням. Вона дає про себе знати і негативними проявами (напр., відчуття провини), і позитивними - впевненістю в правильності і справедливості вчинку. Різні "іпостасі" С. зумовлені змістом людських уявлень про добро і зло, благо, справедливість, обов'язок. Цю залежність в абстрактній формі засвідчив Гегель, розглядаючи основні причини низки морально-психічних станів, позначених ним як "нечиста С.", "спляча С.", "муки С." тощо Н. іцше назвав нечисту С. "глибоким захворюванням", однак наголошував, що "це хвороба в тому сенсі, в якому хворобою є вагітність". Таким чином, "неспокій" С. починає розглядатись як стан, необхідний для становлення морального суб'єкта. Фройд виходив з того, що С. породжується конфліктом між підсвідомими потягами і суспільними заборонами. Послідовники Фройда вже розглядали С. як особливий різновид неврозу (Віттельс), а з точки зору функцій - як негативний феномен: С. - ярмо, що перетворює людське життя в муки і страждання Н. аукові дискусії навколо проблеми С. мали гучне відлуння в сфері політики: Гітлером С. була публічно оголошена химерою. В філософії марксизму феномен С. пов'язується з особливостями реального становища (буття) людини у світі. "С. привілейованих, - зазначав Маркс, - це і є привілейована С.". Отже, акцент робиться на соціальних детермінантах, що чинять вплив на С. і перешкоджають прояву її загальнолюдського змісту. Гайдеггер у свій спосіб пов'язує С. із буттєвою покликаністю людини, що звільняє останню від необхідності коритися зовнішнім авторитетам. "Совісна" людина бере на себе тягар вибору між добром і злом, у своїй діяльності орієнтується на власні критерії моральної оцінки. Через це моральну особистість завжди переслідує почуття невдоволеності собою, що є стимулом до самовдосконалення. Вона особливо чутлива до моральної йедовершеності світу в будь-яких проявах і, звичайно, С. її ніколи не може бути спокійною, "чистою". Можливо, надто емоційно, але точно це висловив у праці "Культура і етика" Швейцер: "Чиста С. є винахід диявола".

1) перевищення влади ( тощо); розм. термін ув'язнення

2) перебільшувати; розширювально тлумачити ( норму тощо аж до її фактичного порушення); розводити, розбавляти, підмішувати

•

- stretch a norm

n 1. ком. політика; курс; стратегія; лінія поведінки; a політичний; 2. стр. поліс; страховий поліс

1. напрямок діяльності, інтересів політичних партій, адміністративних рад, організацій, урядів і т. ін. для досягнення своїх цілей; 2. договір (contract) страхування, в якому фіксуються: вид покриття; умови угоди, включаючи положення про скасування; заява про виплату відшкодування тощо; календарний план, що зазначає, напр., оплату страхових внесків (premium²), період чинності угоди і т. д.

═════════■═════════

accounting policy облікова політика; administrative policy адміністративна політика; adjustment policy політика регулювання • політика коригування; agreed value policy страховий поліс на домовлену суму; agricultural policy аграрна політика; all loss or damage policy поліс страхування від будь-яких втрат або пошкодження; allocation policy політика розподілу ресурсів; all risk policy поліс страхування від усіх ризиків; balance-of-payments policy політика регулювання платіжного балансу; blanket policy загальний поліс; budgetary policy бюджетна політика; business policy ділова політика; commercial policy торговельна політика; company policy політика підприємства; comprehensive policy поліс всебічного страхування; construction policy страховий поліс на будівництво; contractor's all risk policy поліс страхування від усіх ризиків для підрядника; corporate policy корпоративна політика; credit policy кредитна політика; currency policy валютна політика; discount policy облікова політика • дисконтна політика; dividend policy дивідендна політика; domestic policy внутрішня політика; economic policy економічна політика; endowment policy страховий поліс на старість • страховий поліс на дожиття • страхування на випадок смерті; environmental policy політика охорони довкілля; equity-linked policy страховий поліс, прибуток з якого страхувач вкладає в різні акції; expired policy прострочений страховий поліс; export policy експортна політика; financial policy фінансова політика; fire insurance policy страховий поліс від пожежі; fiscal policy фінансова політика • бюджетна політика; floating policy генеральний поліс; foreign policy зовнішня політика; foreign exchange policy валютна політика; foreign trade policy зовнішньоторговельна політика; government policy урядова політика; government environmental policy урядова політика охорони навколишнього середовища; Green policy політика захисту довкілля; group policy групова політика; homeowner's comprehensive policy поліс комбінованого страхування домовласників; immigration policy імміграційна політика; incomes policy політика регулювання доходів; inflationary policy інфляційна політика; insurance policy страховий поліс; interest rate policy політика регулювання відсоткових ставок; internal policy внутрішня політика; international policy міжнародна політика; international monetary policy міжнародна валютна політика • міжнародна грошова політика; investment policy інвестиційна політика • страховий поліс за інвестицією; investment-linked policy страховий поліс, прибуток з якого страхувач вкладає в різні акції; lapsed policy поліс, чинність якого припинена достроково; lending policy кредитна політика; life insurance policy поліс страхування життя; management policy виконавча політика • політика керівництва; marine insurance policy поліс морського страхування; master policy груповий поліс; merchandising policy торговельна політика; mixed policy змішаний поліс; monetary policy валютна політика • грошово-кредитна політика • монетарна політика; new-for-old policy страховий поліс на заміну; open policy відкритий поліс • нетаксований поліс; open-door policy політика відкритості (рівних можливостей капіталовкладень в окремих країнах); paid-up policy оплачений поліс; participating policy поліс, який дає право участі в прибутках страхового товариства; port policy портовий страховий поліс; prices and incomes policy державна політика цін та доходів; pricing policy політика ціноутворення; procurement policy політика закупівлі; public policy громадська політика • державна політика; purchasing policy політика закупівлі; rated policy розрахований страховий поліс; replacement policy стратегія заміни (обладнання); retirement policy пенсійна політика; running policy генеральний поліс; sales policy політика збуту • політика продажу; service policy стратегія обслуговування; sinking fund policy страховий поліс за фондом сплати • страховий поліс за фондом сплати активу або пасиву • поліс амортизаційного фонду; standard policy стандартний поліс • типовий поліс; stocking policy політика створення запасів; taxation policy податкова політика; time policy поліс на термін • строковий поліс; trade policy торговельна політика; unit-linked policy страховий поліс, прибуток з якого страхувач вкладає в різні акції; unvalued policy страховий поліс без визначеної вартості; valued policy страховий поліс за встановлену суму • таксований страховий поліс; voyage policy рейсовий поліс; wagering policy страховий поліс на заставу; wages policy політика заробітної плати • політика в галузі оплати праці; wait-and-see policy вичікувальна політика

═════════□═════════

policy audit ревізія діяльності підприємства; policy conditions умови страхування; policy exclusion анулювання страхового полісу; policy expiration date дата закінчення терміну страхування; policy expiry date дата закінчення терміну страхування; policy free of premium поліс, в якому страхувач звільняється від сплати внесків; policy holder страхувальник • держатель страхового полісу; policy holder's capital капітал страхувальника; policy loan позика під страховий поліс; policy-making process процес здійснення політики; policy number номер страхового полісу; policy of compromise політика компромісів; policy of law правова політика; policy of low interest rates політика низьких відсоткових ставок; policy owner страхувальник • держатель страхового полісу; policy period термін страхування • термін дії страхового полісу; policy plan план діяльності; policy provisions умови страхування • умови страхового договору; policy terms умови страхування • умови страхового договору; policy tool засіб проведення політики • політичний інструмент; to amend a policy змінювати/змінити поліс; to cancel a policy скасовувати/скасувати поліс; to develop a policy опрацьовувати/опрацювати політику; to discuss a policy обговорювати/обговорити питання політики • розглядати/розглянути питання політики; to implement a policy запроваджувати/запровадити політику • здійснювати/здійснити політику; to issue a policy видавати/видати страховий поліс; to make out a policy оформляти/оформити страховий поліс; to revise a policy переглядати/переглянути політику; to support a policy підтримувати/підтримати політику; to take out a policy страхуватися/застрахуватися • одержувати/одержати страховий поліс

═════════◇═════════

поліс < фр. police < італ. polizza — розписка, квитанція (СІС:535) pollution

сер. забруднення; забруднення довкілля

забруднення довкілля промисловими чи хімічними відходами, що робить його непридатним і шкідливим для життя; ♦ спостерігається посилення державного контролю за рівнем забруднення довкілля, широко застосовуються штрафні санкції аж до закриття підприємств, виробництв, арешту транспортних засобів на підставі вимог чинного удосконаленого природоохоронного законодавства; здійснюється широка урядова програма оновлення технологій, глибокої переробки сировини, інформаційного забезпечення боротьби за охорону природи, зростає екологічна поінформованість людей і поліпшується екологічна культура промисловості, як результат — на ринку з'являються продукти, більш сприятливі для довкілля (environment-friendly product)

═════════■═════════

airborne policy повітряне забруднення • забруднення повітря; atmospheric policy атмосферне забруднення; chemical policy хімічне забруднення; environmental policy забруднення довкілля; hazardous waste policy забруднення небезпечними відходами; industrial policy промислове забруднення; long-term policy тривале забруднення; noise policy зашумленість; sewage policy забруднення стічними водами; short-term policy короткочасне забруднення; solid waste policy забруднення відходами, що не розкладаються; traffic policy забруднення від автотранспорту; visual policy візуальне забруднення довкілля • плюндрування природи плакатами, написами (на скелях тощо); waste policy забруднення відходами; water policy забруднення води; wide-spread policy поширене забруднення

═════════□═════════

optimal quantity of policy оптимальний обсяг забруднення; policy abatement заходи запобігання забрудненню • боротьба із забрудненням; policy of streams забруднення стоків; policy of rivers забруднення річок; policy of the sea забруднення моря; to avoid policy уникати/уникнути забруднення; to prevent policy запобігати/запобігти забрудненню; to protect from policy оберігати/оберегти від забруднення

ІРРАЦІОНАЛЬНЕ - категорія, яка фіксує, насамперед, обмеженість та відносність протиставлення світу "сутностей" (Ding-an-sich) світові явищ, що покладено в основу раціоналістично-аналітичної традиції та логіко-абстрактної систематики пізнавального світовідношення С. аме по собі І., як об'єктивно зумовлений вимір світовідношення, що ґрунтується на певній цілісності й нероздільності думки та буття, не є тотожним ірраціоналізмові - філософсько-світоглядній течії, яка тяжіє до максимального звуження спроможності розуму у процесі пізнання та до тлумачення наукового мислення як такого, що не здатне осягнути визначальні характеристики реальності. Категорія І. лише засвідчує необхідність визнання моменту певної незалежності світових подій, процесів, явищ життя, психіки, історії тощо від об'єктивно детермінованих законів. Виявлення факту та послідовне й тривале відстоювання ідеї безпосередньої цілісності людського буття в історії культури та процесі нагромадження духовного досвіду, зрештою, визначають і особливості методологічних вимог до процесу осягнення дійсності, які охоплюють: акцентування моменту безпосередності у процесі пізнання (на відміну від опосередкованого, дискурсивного характеру логічного мислення); значущість прямого і безпосереднього шляху досягнення істини, повнота якої забезпечується різними позараціональними видами духовної діяльності (воля, емоції, інтуїція, містичне осяяння, уява, інстинкт, підсвідоме й позасвідоме тощо).

- acceptance account

- attempt an escape

- case administration

1) ведення ( чогось); піклування; ціна; видаток; орендна плата; нарахування; сума позову; збір, мито; податок; доручення, завдання, місія; завідування; обов'язок, зобов'язання; вимога; заставне право; обтяження ( речі); обвинувачення, звинувачення, ставлення за вину; відповідальність; пункт обвинувачення; обвинувальний висновок; обернення догани ( або стягнення); письмова деталізація вимог сторони у справі; особа, яка перебуває під опікою (піклуванням); напуття присяжним ( з боку голови суду); аргументація по справі; аргументація у позовній заяві на спростування можливих аргументів відповідача; військ. висновок суду; розм. в'язень

2) стягувати, збирати, обкладати; нараховувати, покладати видатки ( на когось); призначати ціну; доручати; покладати (обов'язки, функції тощо), зобов'язувати; вимагати; обтяжувати заставою; обвинувачувати, звинувачувати, висувати обвинувачення ( проти когось); інструктувати (напучувати) присяжних засідателів ( про голову суду)

•

- charge a jury

1) знижка, скидка, дисконт; облік ( векселя тощо); обліковий відсоток (процент); залік вимог

2) знижувати; обліковувати, дисконтувати ( вексель); не брати до уваги

•

- discount broker

- dispensation from imprisonment

1) відшкодування; залік вимог; зустрічна вимога; компенсація ( збитків тощо)

2) відшкодовувати, компенсувати

- offsettable